юридическая компания
ПРАВОВОЙ АСПЕКT
г.Одесса ул. Дерибасовская 33, офис 15
"ПАССАЖ"

Из других стран:
+38 (048) 799-11-98;
+38 (067) 709-77-47;
+38 (096) 383-05-52;
Звонки По Украине:
тел. 0 (48) 799-11-98
тел. 0 (67) 709-77-47
тел. 0 (96) 383-05-52
С НАМИ ЗАКОН НА ВАШЕЙ СТОРОНЕ
ИЗМЕНЕНИЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ В НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС принятые 02.12.2010г.

ПОПРАВКИ ПРЕЗИДЕНТА УКАРИНЫ К НАЛОГОВОМУ     

КОДЕКСУ  ПРИНЯТЫЕ  ВР 02.12.2010г (НАЧАЛО) 

ПОПРАВКИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ К НАЛОГОВОМУ

  КОДЕКСУ (МАЛЫЙ БИЗНЕС, УПРОЩЕННАЯ СИСТЕМА)

VІІІ. ВІДСУТНІСТЬ МЕТОДОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ    НОВИХ ФОРМ обліку

та звітності платників податків

Кодексом запроваджується ведення обліку та звітності суб'єктами господарювання через запровадження подання ними до податкових органів даних стосовно тимчасових та постійних податкових різниць.

Ураховуючи необхідність адаптаційного періоду для переходу на ведення обліку тимчасових та постійних податкових різниць платників податку на прибуток, для підготовки та затвердження методики бухгалтерського обліку податкових різниць, ознайомлення з нею платників податку, вважаю за доцільне перенести запровадження ведення такого обліку на 2012 рік.

У зв’язку з цим пропоную:

1) пункту 1 розділу ХІХ доповнити після третього абзацу новим абзацом такого змісту:

"абзацу третього пункту 46.2 статті 46, який набирає чинності з 1 січня 2012 року";

2) пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ доповнити  другим абзацом такого змісту:

"Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня                    2012 року. Суб’єкти господарювання – платники податку на прибуток подають  фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів 2012 року".

ІХ. Відсутність чіткого визначення порядку здійснення податкового контролю та збільшення адміністративного тиску

А. Кодекс невиправдано посилює адміністративний тиск на платників податків та нечітко визначає процедури здійснення податкового контролю. Це може призвести до зловживань з боку контролюючих органів і, відповідно, до порушень прав платників податків.

Крім того, Кодекс запроваджує нові, в тому числі необгрунтовані, підстави для проведення контролюючими органами перевірок.

Так, наприклад, перевірка додержання податкового законодавства платником податку на прибуток підприємств за наявності у нього протягом чотирьох послідовних базових звітних періодів у податковій звітності збитків може бути здійснена в рамках планової перевірки. У запровадженні такої підстави для позапланової перевірки немає потреби.   

Необгрунтованими вбачаються підстави для перевірок, які не містять чітких об'єктивних критеріїв, а саме:

невідповідність показників звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій відомостям, зазначеним в обов’язковій звітності;

виникнення потреби у перевірці повноти та своєчасності нарахування і сплати податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, на підставі отриманих від особи відомостей про фінансово-господарські відносини з платником податків, яким не надано пояснень та належно засвідчених копій документів на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Неможливість однозначного тлумачення цих підстав може спричинити  неоднакове застосування їх на практиці. Цим створюються умови для зловживання податковими органами правом на проведення перевірок, суб'єктивного ставлення до окремих платників податків, адміністративного тиску на них, що призведе до порушення конституційних прав осіб на підприємницьку діяльність (стаття 42 Конституції України).

За таких обставин пропоную підстави для перевірок, що нечітко сформульовані, залишають можливість для їх неоднозначного застосування на практиці, із Кодексу виключити з тим, щоб забезпечити рівність платників податків перед законом. Це зокрема, стосується підпунктів 78.1.6 і 78.1.10 пункту 78.1 статті 78. Підпункт же 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 пропонується викласти в такій редакції: 

"80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками".

Б. Кодексом податковому органу надається право звернення до суду з метою зупинення операцій на рахунках платника податку у випадку його відмови допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки (підпункт 20.1.15.1 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20, пункт 81.2 статті 81).

Таким чином, до платника податків передбачається застосовувати обмеження його прав ще до проведення перевірки та до встановлення за її результатами факту порушення таким платником податкового закону.

Ця норма не тільки порушує фундаментальні засади настання відповідальності особи за протиправні дії. На практиці вона може бути використана як засіб обмеження підприємницької діяльності платника податків з боку контролюючих органів.

Вважаю, що процедура зупинення операцій на рахунках платника податку не може застосовуватися тільки на підставі відмови платника допустити податківців до перевірки.

Аналогічне зауваження викликає і положення пункту 84.4 статті 84 щодо покладення на платника податків відповідальності за неподання документів, предметів та інших матеріалів експертові.

Виходячи з цього, пропоную підпункт 20.1.15.1 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20 та друге речення пункту 81.2 статті 81, пункт 84.4      статті 84 Закону виключити.

В. У Кодексі передбачено обов'язок платника податків під час перевірки давати пояснення з питань оподаткування  (пункт 81.3 статті 81).

Такий обов'язок суперечить Конституції України, якою встановлено, що будь-яка особа не несе відповідальності за відмову давати пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (стаття 63).  Основним Законом держави таким чином гарантовано право особи відмовитися давати такі пояснення з будь-якого питання, в тому числі і з питань оподаткування.  

За цих обставин з Кодексу необхідно виключити норми про запровадження законодавчого примусу для платника податків давати пояснення з питань оподаткування. Натомість у Кодексі необхідно закріпити право платника податків відмовлятися від надання таких пояснень і передбачити законодавчі гарантії цього права.

Зокрема, пропоную виключити:

у підпункті 16.1.8 пункту 16.1 статті 16 слова "давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами";

у підпункті 20.1.2. пункту 20.1 статті 20 слова "та пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України";

у пункті 20.1.23 слова "пояснень та";

у пунктах 78.1.4 слово "обов'язковий";

в абзаці другому підпункту 81.3 статті 81 слова "давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених цим Кодексом";

підпункт 83.1.5 пункту 83.1 статті 83 виключити.

Г. Кодексом визначено, що податкові роз'яснення окремих положень податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби або митні органи, надаються за самостійним рішенням відповідного центрального контролюючого органу, коли до таких органів надходить значна кількість однорідних звернень щодо надання консультацій з практичного використання окремих норм податкового законодавства (пункти 52.7 та 52.8 статті 52).

Податкове роз’яснення затверджується наказом Міністерства фінансів України, який реєструється Міністерством юстиції України.

Порядок надання та оприлюднення податкових роз'яснень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вважаю, що з метою однозначного застосування як контролюючими органами, так і платниками податків податкових норм, слід розглянути питання про відмову від інституту податкових роз’яснень, оскільки податкові відносини мають бути врегульовані законом. Це відповідатиме статтям 67           та 92 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори виключно в порядку і розмірах, встановлених законами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 117 Конституції України реєстрації в порядку, встановленому законом, підлягають нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Таким чином, податкове роз’яснення не має сили нормативно-правового акта, а тому державна реєстрація податкових роз’яснень Міністерством юстиції України не здійснюється.

З огляду на викладене пропоную:

1) виключити:

підпункт 14.1.173 пункту 14.1 статті 14;

з назви статті 52 слова "та податкове роз'яснення";

пункти 52.6, 52.7 і 52.8 статті 52;

з назви статті 53 слова "та податкових роз'яснень";

пункт 53.2 статті 53 Кодексу;

2) у пункті 53.1 статті 53 слова "та/або податкового роз'яснення, наданих" замінити словом "наданої", а слова "або податкове роз'яснення були змінені або скасовані" – словами "була зміна або скасована";

3) назву глави 3 розділу ІІ викласти в такій редакції:

"Глава 3. Податкові консультації". 

Д. У Кодексі визначено, що підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків (пункти 100.4 і 100.5 статті 100 розділу ІІ "Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)".

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, які призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків.

Названі положення надають керівнику контролюючого органу (його заступнику) право на власний розсуд оцінювати достатність доказів, які можуть бути підставою для розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, що створює ризик прийняття таким керівником (його заступником) упереджених, необ'єктивних рішень.

Це може призвести до неоднакового застосування до різних платників податків норм закону щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань і, як наслідок, до порушення їх прав.

Ураховуючи викладене, з метою запобігання корупційним проявам, вважаю за доцільне у статті 100 Кодексу пункт 100.4 після слів "доказів існування обставин" і пункт 100.5 після слова "доказів" доповнити словами "перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України".

Е. Відповідно до Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується будь-яка інформація, оприлюднена та/або добровільно або за запитом надана органу державної податкової служби (підпункт 72.1.6 пункту 72.1 статті 72). 

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України" податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій. Таким чином,  будь-яка оприлюднена та/або добровільно або за запитом надана органу державної податкової служби інформація може вважатися податковою інформацією.

Водночас згідно з Кодексом, якщо за наслідками отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, це є підставою документальної позапланової виїзної перевірки (пункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78).

Отже, будь-яка оприлюднена інформація, що може бути суб'єктивною або поширюватися з метою дискредитації того чи іншого платника податків, може впливати на рішення податкових органів щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки.

Для уникнення такої ситуації пропоную підпункт 72.1.6 пункту 72.1 статті 72 викласти в такій редакції:

"72.1.6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку".

Є. Кодекс зобов'язує великих платників податків надавати органам державної податкової служби в електронному вигляді копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів. При цьому не враховано, що не всі первинні документи ведуться платниками податків в електронному вигляді, що унеможливлює їх надання відповідно до вимог Кодексу.

З огляду на це вважаю за доцільне передбачити в Кодексі, що в електронному вигляді мають подаватися лише ті первинні документи, що ведуться в електронному вигляді.

Тому пропоную підпункт 72.1.1.2 підпункту 72.1.1 пункту 72.1         статті 72 Кодексу після слів "первинних документах" доповнити словами "які ведуться в електронному вигляді".

Ж. Кодекс значною мірою погіршує умови одержання в Україні послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, що надаються нерезидентами. Зокрема, Кодексом запроваджується повна заборона на включення до витрат платника податку на прибуток витрат, понесених (нарахованих) у зв'язку з придбанням послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у нерезидента, що не має свого постійного представництва в Україні.

Запровадження такої норми позбавляє суб'єктів господарювання економічних стимулів для просування товарів вітчизняного виробництва за кордон, ускладнює вихід українських підприємств на міжнародні ринки цінних паперів та ринки капіталу, а тому не може бути підтримано.

 У зв’язку з цим пропоную підпункт 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 викласти в такій редакції:

"139.1.13. витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу". 

З. Кодекс встановлює обмеження щодо включення до витрат платежів на користь нерезидентів у вигляді роялті, зокрема розміром не більше 4 відсотків виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). За цих умов стає економічно невигідним здійснювати в Україні прокат іноземних фільмів, розповсюдження аудіо- та відеопродукції, зарубіжної літератури, перекладеної в Україні.

З метою недопущення погіршення доступу українських громадян до світового культурного надбання вважаю за доцільне не поширювати встановлене Кодексом обмеження з урахування витрат у вигляді роялті на роялті за користування авторським правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні, літературні твори.

У зв’язку з цим пропоную абзаци другий і третій підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 викласти в такій редакції:

"До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:

1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8,  нарахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов".

И. Відповідно до Кодексу постійні представництва нерезидентів в Україні для цілей цього Кодексу кваліфікуються як нерезиденти. За таких обставин виникає подвійне оподаткування доходів постійних представництв, оскільки такі доходи оподатковуються на загальних підставах та за ставкою в розмірі 15 відсотків у частині доходу, що виплачується нерезиденту резидентом. Зазначений механізм оподаткування не буде стимулювати нерезидентів, що здійснюють господарську діяльність в Україні через постійні представництва, реінвестувати одержані в Україні доходи в економіку України.

У зв’язку з цим пропоную пункт 160.2 статті 160 Кодексу після слів "уповноваженої ним особи" доповнити словами "(крім постійного представництва нерезидента на території України)".

І. Передбачене Кодексом збільшення на 40 відсотків рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, за умови незмінної ціни на природний газ власного видобутку негативно позначиться на обсягах власного видобутку газу та призведе до їх падіння. Це, у свою чергу, спричинить заміщення газу власного видобутку для населення імпортованим природним газом.

Уже за 9 місяців 2010 року через необгрунтовано високі ставки рентної плати за природний газ обсяг газу власного видобутку НАК "Нафтогаз України" зменшився проти відповідного періоду 2009 року майже на 744 млн. куб. метрів.

До того ж зростання ставки відповідного платежу призведе до скорочення чистого прибутку газовидобувних підприємств, які перебувають в управлінні НАК "Нафтогаз України", що, відповідно, зумовить скорочення надходжень до державного бюджету за рахунок такого виду доходу, як податок на прибуток підприємств.

У зв’язку з цим пропоную:

У пункті 258.1 статті 258:

у абзаці другому підпункту 258.1.1 цифри "280" замінити цифрами "237";

у абзаці третьому підпункту 258.1.1 цифри "140" замінити цифрами "118,5";

у абзаці другому підпункту 258.1.2 цифри "70" замінити цифрами "59,25";

у абзаці третьому підпункту 258.1.2 цифри "56" замінити цифрами "47,4";

у абзаці четвертому підпункту 258.1.2 цифри "14" замінити цифрами "11,85".

Х. Дисбаланс у визначенні прав та обов'язків платника податку і контролюючих органів

Кодексом передбачається суттєве розширення повноважень  контролюючих органів і, відповідно, збільшення обов'язків у платників податків. При цьому Кодекс не визначає чіткого механізму відповідальності посадових і службових осіб контролюючих органів за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Посадові особи контролюючих органів за Кодексом несуть відповідальність згідно із законом. Однак Закону, який би передбачав таку відповідальність, на сьогодні немає.

Натомість у Кодексі системно викладено положення щодо притягнення до відповідальності платника податків.

Такий дисбаланс у правовому регулюванні створює передумови для можливих зловживань правом з боку контролюючих органів, викликає у підприємців обгрунтовані побоювання можливого тиску з боку цих органів.

Тому вважаю, що Кодекс потребує системного доопрацювання в цій частині.

Потрібно чітко врегулювати весь комплекс питань  відповідальності працівників контролюючих органів, передбачивши відповідальність за  порушення прав платників податків (у тому числі під час прийняття податкової звітності, проведення перевірок).

Так, наприклад, пункт 21.3 статті 21 та пункт 94.13 статті 94 пропоную викласти відповідно в такій редакції:

"21.3. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам";

"94.13. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених органам державної податкової служби, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом".

Вважаю за необхідне відкорегувати й інші положення Кодексу, передбачивши дієві механізми відшкодування завданої платникам податків неправомірними діями шкоди.

ХІ. Порушення прав фізичних осіб

А. Кодекс передбачає право особи – платника податку на доходи фізичних осіб зменшити суми цього податку, що підлягають сплаті, шляхом одержання знижки до загального річного оподатковуваного доходу.

Водночас Кодексом установлено, що податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку (підпункт 166.4.1 пункту 166.4 статті 166). 

Разом із цим Кодекс не вимагає одержання такого номера від осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Таким чином, Кодекс ставить віруючих перед   дилемою – поступитися власними релігійними переконаннями з тим, щоб одержати знижку, або ж додержуватись власних переконань і щороку позбавляти себе частини доходу.

Це є порушенням конституційних принципів рівності громадян перед законом і заборони обмежень за ознакою релігійних переконань (стаття 24 Конституції України), що в принципі неприпустимо для демократичної, соціальної, правової держави, якою є Україна.

Тому пропоную в Кодексі урівняти у праві на одержання податкової знижки всіх платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі й осіб, які через релігійні переконання не прийняли реєстраційний номер, і доповнити підпункт 166.4.1 пункту 166.4 статті 166 відповідним положенням.

Б. Кодексом до працівника прирівнюється фізична особа, в тому числі самозайнята особа, якій нараховується (виплачується, надається) дохід за виконання нею певної роботи/надання послуги згідно з цивільно-правовим договором у разі, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (абзац другий підпункту 14.1.195 пункту 14.1                        статті 14).

Таким чином, відносини за будь-яким цивільно-правовим договором (наприклад, перевезення таксі, побутовий підряд, довічне утримання - догляд) можуть вважатися трудовими із застосуванням відповідного режиму оподаткування як найнятого працівника та виникнення обов'язків утримання відповідних сум податку на доходи фізичних осіб, які утримуються із заробітної плати.

У зв'язку з цим пропоную абзац другий підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 виключити.

ХІІ. ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ВІДПОВІДНОСТІ

КОДЕКСУ ВИМОГАМ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ

Кодекс містить низку внутрішніх неузгодженостей, певних неточностей, окремі його положення допускають двочитання, що може ускладнити, а в деяких випадках й унеможливити застосування його норм на практиці.  

Так, наприклад, за Кодексом до витрат, а не на збільшення первісної вартості основних фондів з метою амортизації включают

 
Rambler's Top100 Сайты Одессы Деловой портал СНГ - Бизнес в России, СНГ и за рубежом
Top.Riall.ru Яндекс цитирования УКРАИНА ПРОМЫШЛЕННАЯ: Каталог предприятий Украины, прайс-листы товаров и услуг, доска объявлений, выставки, бизнес новости Украина онлайн Поисковая Система RAGY • Удобный поиск по интернету, поисковые машины - 4 в 1, кроме того: новости, погода, статьи, форум, каталог ссылок... новости УкраиныОфициальные сайты фирм: каталог предприятий Электронный Бизнес-Каталог Spravka.ua Цены на компьютеры. Объявления Украины и России. Б И З Н Е С - И Н Ф О Р М - Каталог фирм, предприятий, товаров и услуг Украины Каталог предприятий Безкоштовний каталог сайтів Услуги для Бизнеса - Юридические, предприятия России Каталог компаний Украины http://www.magstran.com/folid.php?region=12&stran=1&kategor=54 Каталог Ресурсов Интернет Каталог HeadNet.Ru Топ100- Организация
Goon
каталог